Мета сайту — створити доступну, інформативну платформу, на якій «оживають» історії українських дисидентів, та зацікавити молодь темою боротьби за свободу слова, надихнути прикладами громадянської мужності.
Хто такі дисиденти?
Це люди, які не мовчали тоді, коли більшість мовчала. Це ті, хто наважувався думати інакше, ніж дозволяла система. У часи, коли за правду карали, вони не ховалися за зручним «моя хата скраю», а відкрито виступали проти несправедливості, брехні й утисків.
Осередок українських дисидентів спочатку складали «шістдесятники» — нове, талановите покоління письменників, які здобували популярність.
До цієї групи входили Ліна Костенко, Василь Симоненко, Іван Драч, Іван Світличний, Євген Сверстюк, Микола Вінграновський, Алла Горська та Іван Дзюба. Згодом до них приєдналися Василь Стус, Михайло Осадчий, Ігор та Ірина Калинці, Іван Гель і брати Горині.
Вражаючою рисою цієї групи було те, що її учасники були типовими представниками радянської системи освіти й швидко зробили собі кар’єру. Декілька з них були прихильниками комуністичної ідеології. Хоча дисиденти діяли переважно в Києві та Львові, вони походили з різних куточків України. Більшість з них були східними українцями, але чимало з них мали зв’язки із Західною Україною, де свого часу навчалися чи працювали.
Джерела для вивчення теми:
Фільм «БожеВільні»
Фільм «Заборонений»
Фільм «Параджанов»
Блоги істориків
Василь Симоненко
Літературні критики називали його “поетом без каменю за душею”, а есеїст Євген Сверстюк зазначив, що Симоненко належить до тих людей, чиї біографії треба вивчати як частину історії України. Василь Симоненко народився 8 січня 1935 року в селі Біївці Лубенського району на Полтавщині. Зростав без батька. Про своє дитинство пізніше поет писав, що з рідних людей у нього були тільки мати і сивий дід, а татом він нікого не кликав і довгий час був упевнений, що так і повинно бути.
Микола Вінграновський
Алла Горська
Художниця, монументалістка, діячка правозахисного руху, яскрава представниця руху шістдесятників. Її робота була знищена за вказівкою спецслужб, а сама вона була убита у віці 41 року за до кінця не з’ясованих обставин. Вона зростала в номенклатурній родині, але стала одним із символів дисидентського руху. Українка з вибору, що вивчала українську мову, пишучи диктанти в дорослому віці. Соцреалістка, що боролася за збереження пам’яті жертв сталінського терору в Україні.
Василь Стус
Важливо розуміти, що якби не російсько-радянський терор, з яким українці знову борються в 2023, він міг би бути нашим сучасником. Василь Стус не дожив усього кілька років до здобуття Україною незалежності. Василь Стус народився в 1938 році на Вінниччині в селі Рахнівка. Але ми знаємо письменника як представника Донеччини, адже коли йому було 3 роки, його батьки переїхали в Сталіно (тепер Донецьк), аби уникнути примусової колективізації. Там батько знайшов роботу на хімічному заводі, а малий Василь пішов до школи.
Сергій Параджанов
Режисер «найкращого українського фільму», який пройшов через пекло радянської в’язниці. 9 січня 1924 року, у Тифлісі, у вірменській родині народився хлопчик Саркіс (Сергій) Параджанов. Йому судилося зняти кілька фільмів, визнаних шедеврами, потрапити до радянської в’язниці, вижити там у найважчих умовах і стати одним із найвидатніших кінорежисерів ХХ століття.
Ліна Костенко
Її вважають однією з найповажніших українських митців, яку багато хто називає “совістю нації”. Вона одна з небагатьох культурних діячів України, яка відмовилась отримувати звання Герой України. Ліна Костенко народилася на Київщині, потім родина переїхала до Києва. Її рідна школа – у робітничому селищі на Трухановому острові – згоріла, як і все селище, у 1943 році.
